Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 LiTera / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Щастя

На небі хмарини

Неначе куски солодкої вати

Очима дитини

Дивлюся на світ і вчуся чекати…

Думки не встигаю ловити

Вони мов сніжинки заплутались в віях

Я не розучилась любити

І вірити в мрії…

Міняю себе у собі

Кидаю в смітник свої звички і спалюю страхи

Ще трохи боюсь довіряти тобі

І поцілунками ставлю невидимий захист…

Крізь сито сію спогадів крупу

Мовчанням біль перетворю в шампанське

Покличу осінь в гості, пригощу

А завтра прийде щастя… Вранці…
  • +1
  • 27 лютого 2010, 22:43
  • LiTera
  • 2

Коханий, а ти знаєш?

-Коханий, а ти знаєш цей страх? Коли ти всіма фібрами своєї дешевої душі відчуваєш, що щось не так, щось неправильно, але не розумієш, що саме в твоєму ще не такому багатому на досвід житті може бути не так. Іноді мені здається, що в якийсь певний момент, хтось вирвав найважливіші сторінки і переписав наш сценарій, а разом з тим змінив розклад руху потягів, які мали б відвезти мене до тебе. Чекати дві доби – це не боляче, це – страшно. Всі мої відчуття пресуються в малесеньку молекулу під невідомим величезним пресом всесвіту і мої коліна живуть власним життям, не слухаючись моїх наказів. Я продовжую стояти на невидимому пероні і очікувати твого потягу, на який у мене немає білета, а провідники надто суворі, щоб домовитись проїхати за десять гривень на верхній полиці загального вагону.



( Читати далі )

***

Через вікно, пробившись до кімнати
Вмирає промінь світла на підлозі,
І день втікає, місто хоче спати,
Роняє кран свої холодні сльози…

Про що він плаче, я не хочу знати
Себе ділю на дві криві частини
Одну могла б тобі подарувати
Якби хотів ти тої половини…

Йду мити руки від червоної помади
І знову змушую навзрид ридати кран
Себе питаю задля чого ради,
Міняю вкторе правду на обман??

Всі ролі міряю, дивлюсь на себе в дзеркало
Та в жодній з них надовго не утримаюсь
І буду завжди чесною й відвертою
Не стану матір«ю, коханою, дружиною…

Хоча… Змогла би… Та чи дочекаєшся??
Чи варто вірити, надіятись, страждати?
Я все боюсь, а ти чомусь вагаєшся
Ніхто із нас не зможе покохати…

Моя душа відверта і сполохана
Як і в дитинстві вперто в себе вірю,
Я плачу не тому що я закохана,
А що кохати взагалі не вмію…
  • +3
  • 27 лютого 2010, 17:38
  • LiTera
  • 2

засинай...

На п«ять букв розділю почуття, що по вінця наповнюють серце,
І відкрию для снів третій простір із власних іллюзій,
Я мовчу, бо твоєї я мови не знаю, і чекаю коли одзовешся,
На мій поклик німий, бути поруч в момент евтаназій…

На безмежжя твоїх кілометрів, я себе, наче стрічку застелю,
Ти мене обіймай, і цілуй, називай моє ім»я нечутно, зітхай…
Розведи в мені жар, і волосся розтріпуй по плечах,
Доведи до фіналу, склади з мене пазл…
засинай…

/2.06.08/
  • +2
  • 26 лютого 2010, 23:39
  • LiTera
  • 8

мабуть так б написала Сафо....

Біле вітрило на сонці виблискує
Твої поцілунки — п«янка прохолода
Очі мої від бажання мутнішають
Їх зчарувала твоя дивна врода.

Тіло смагляве, сердець наших відліки,
Світ починається з моїх долонь,
Ти така юна, ти наче підліток,
Це нереальність, це все лишень сон…

А за дощами знову прийде літо...

А за дощами знову прийде літо
Моя душа прокинеться від снів,
Себе по вінця я заповню світлом
Розтану поцілунками із слів…

Черпаю силу десь високо в горах
В твоїх очах кохання ще живе,
Себе вчорашню загубила вчора
Чи ти зумієш віднайти мене?

Студєнтка =)

Знов не спатимеш до світання, знов грузитимешся по комусь
Прикриватимешся навчанням і душевною перевтомою
Знов куритимеш сигарети, пересохшим від спраги ротом,
І вбиватимеш час безцінний, на перегляд чиїхось фото

Витиратимеш свої сльози, почорнівші від туші й горя
Лікуватимеш хвору душу, кубометрами алкоголю
Повикидуєш всі ті речі, що дістались тобі на шару,
Знов висітимеш в інтернеті і забудеш піти на пари.

Але скоро почнеться сесія, і ще більші почнуться муки,
Та у цій затяжній депресії, важко думати про науку,
І не здавши чотири екзамени, ти не схочеш на світі жити,
Не знайдеш, що сказати мамі, і що далі з цим всім робити.

Так чекатимеш перездачі, ніби це твої дні останні
Перепишеш усі конспекти, знов не спатимеш до світання
Залатаєш дірки у сесії та й загубишся на пів року
Зазирнеш у якийсь генделик, перехилиш чергову стопку

І прийде тобі думка в голову, що життя не вартує цента,
Скажеш всім, шо то все ілюзія – безтурботне життя студента
Нема місця в житті для радості, бо по графіку там: депресія,
Алкоголь, сигарети, сльози, ну а потім як завжди — сесія…. =)

В день Захисника Вітчизни

Відкину в куток бюстгальтер, бо решто знімати марно
Буду тебе торкатись в своїх сексуальних мріях
А ти десь сидиш вКонтакті, до біса спокусливо-гарний,
Так схожий на Ештона Катчера, а я мов дешева повія….

Думаю про порнографію, про те як тебе роздягатиму
Як у куток летітимуть твої за сто баксів джинси
Як ті голівудські губи солодко цілуватиму
І пофіг, що в тебе по графіку є ще десять тисяч інших

Їм з їхньою сексуальністю до мене не прирівнятися
Я тобі милий хлопчику покажу свою брутальність,
Буду до тебе збочено і пристрастно так торкатися
Допоки ти не забудеш – де порно, а де реальність….

І ти на мить збожеволієш у тому статевому акті,
І інших пошлеш за напрямком, хоча б так на кілька тижнів
Та то буде потім, а зараз же, як ти зависаю «вКонтакті» я
Складаю тобі поздоровлення в День захисника вітчизни…

Та щось не то наскладалося, одна лишень порнографія,
Лізе падлюка в голову, як бачу твою аватарку,
Мабуть на текстах завершимо, краще залию «грАфіті»
З тонким сексуальним натяком, бо ти ж того милий вартий…
  • +3
  • 23 лютого 2010, 03:09
  • LiTera
  • 11

нічне....

Заливаючи всі образи
літрами
антидепресантів. Дешевого,
і потворного алкоголю.

Неслухняними пальцями
повідомлення
довжиною в три несказаних
слова, дуже банальних.

Коштів на рахунку
достатньо
щоб відправити. Але весь
душевний бруд не відмити.

Кусаю губи до крові,
ламаючи
трубку, і тисну чомусь
«Відмінити»
  • +5
  • 21 лютого 2010, 05:37
  • LiTera
  • 4

Перший досвід

На запітнілих вікнах
краплями
вчорашнього перегару
стікають дитячі обрАзи….

Губи складаються бантиком
зображуючи
посмішку. Щоб недайбоХ
не покотились сльози,

бо тоді розмиється
тушшш.
І розмалює світлу душу
у колір темний.

А дівчинка. Так щиро
намагається
не заплакати.
Даремно….