Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 про любов / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

L'amour

тікаєш мені з під-рук,
як незакінчена форма,
слизька, наче глина,
приємна на дотик,
самодостатня на крик,
бульбашка
з повітряним іменем L'amour.

спогад про тебе, наче бабусина ваза,
що падає і ніяк не може розбитися,
вчора-сьогодні-завтра,
світ без тебе
здається трикутним.

сидів цілий вечір у чаті,
і не міг тебе знайти:
ти ж не демі мур,
що вискакує на кожному розі,
куди б я не зайшов
випити гламурну чашку
чорної з перцем джолі.

а мур все росте,
а мур навколо все вищає,
глина тримає його в обіймах.
по радіо кажуть, що за муром б д ж о л и,
а світ такий, який він є,
і не змінився ні на мур,

але я знаю:
він інший,
коли у ньому є
хоч трішки
твоєї L'amour.
  • +3
  • 2 грудня 2009, 15:59
  • Olcya
  • 3

\глибоко й назавжди/

я твій капітан
ти моя субмарина
всі капітани
покидаючи судно
залишають місток останніми

це на поверхні
де спалахи залпів
систем ппо
по чорним метеликам
що скидають насіння
бомб і торпед
і кожен пілот
кохає свого метелика
малює червоні очі на крилах
бо катапультування це не для них
разом до кінця
вдвох зложать крила

захлинаються хвилі
уламками піною
слиною зірваних глоток
від розпачу
випаровування
вогню мін бомб й палива
муркотіння торпед
гарматний набат
черг кулеметних прокльони
дзвін гільз кришталевий
плач і стогони
маршем по барабанним перетинкам
кода

тиша
морок
і холод
капітан залишається
під відчай і подихи безнадійні
матросів що спливають
у світло наверх
до повітря
під дощ зі свинцю
а залп батарей
кривавими плямами
забризкає воду
а небо зітліє заходом

ти моя субмарина
я залишаюсь
на сталевій обшивці
що ніжніша за шкіру
і тонша за шовк
плекати рвані рани
з котрих кожна
на серці так само
глибоко й назавжди
разом
затихлі гвинти
реактор і серце
разом
ти будеш іржавіти
я буду розкладатись
разом
я тебе не покину
разом
на безмежному дні
разом
одинокому дні
разом

\Re/

дивитись
у небо
край неба
вже було
чи буде у когось
майже чи знову
зорі ховаються
за ширмою хмар
товстою і вогкою
темно й самотньо
кидати в багаття
мокре листя спогадів
що не горить
і не забудеться
тільки змиритися
тільки тонкі нитки
гіркого диму
зв'язують землю із небом
мене з минулим
можна заплющити очі
не знати й не бачити
просто сказати неважливо
чи просто пробачити
завчасно
ще пів сигарети
пів подиху
вже було у когось
і вмене
і знову
попри стогони
попри все
що нівечить душу
лягти спати
до завтра
до сьогодні
до спогадів
зійти з розуму
просто
осінь так довго
мокро і холодно
всередині
листопада
нарешті покаятись
не просто
але вже майже не боляче

\Викручєниє яйца/

По вазможнасті
5:30
каждого утра
6:45
і
1.5
бонусних нєеффектівного сна
9:00
процідури
2 3 в 1
и 1 за 1 10 0.9 +
букви слова інформація
3 ілі 4
всьо равно бесполєзних парних занятія
пропущєних
визавов
знакомих
раді вєлікого блага
а послє обратно
11
10
9 …
2
1
жьолтий –
вперьод
і вниз
за 2
а там много
больше ілі достаточно
сєрих ліц
с ціфровими технологіями
в ушах
і карманах
1-я
2-я

на виход
14:50
іщьо нємнога
3 ілі 15:00
7 мінус 4ас на 5
бла-бла-бла
в прамежутках курить
і посрать
на каждую сволочь
с той сторони
ціфровой монополіі
інформаціонной імпєріі
21:59 –
УРА!
УРА!
22 –
F3 и F10
обратно
назад
4ерез і под
за 12 зельоних сєкунд
вніз
направо
направо
направо
23
женщіна-турнікет
охраняємая
кєм то в сінєм
За 4ем то
2-й сконца ілі
4-й сначала
15
16
17
как впадло сідєть
неудобно ліжать
іщьо раз в тамбур 10.09
можна паспать 1.5
с музікой ціфрового фармата
лєвий і правий
дастато4но холодно
в 12-ом мєсяце
00:43
сквозь переход
пєшиходи астатков сознанія
остальниє ползут
алкоголєм
усталиє
дом 9
3-й под’єзд
7-й етаж
ліфт – молодєц
двері
ключі
тіхій свєт
нє крі4і
наконєц
всьо
пазаді
родная кравать
і 3.5 щастя
до завтра
до сєгодня
1
і где то одна
ціфри сказалі
4іто в sms закон4ілісь знакі
слова
дальше
іщьо 1
і іщьо 2
4іто бы она
всьо таки
меня поняла
ха-ха!
єйо номєр в мойом тєлєфонє запісан
і мнє ощень пріятно
4іто я віжу нє ціфри
а іМЯ_

\Я хочу\

Я хочу любові
Я хочу еротичних сцен
І романтичних відносин
Я хочу сексу!
Хоча ні!
Я просто хочу кінчити!
Кінчити всіх підарасів, які оточують мене!
Тих, що голубі і тих, що довбойоби!
Особливо тих, що довбойоби!

Отже питання: з ким у мене романтичні відносини?

Цілунки і обійми тих, кому я не байдужий?
Тих, хто якимось чином вписав мене в своє життя?
Хто дзовонить мені або пише, коли мене нема поруч
Щоб просто почути мій гнусавий голос?
Пересвідчитись, що я ще є
Так, я ще є (але для кого?)
Є і буду!
Сукі!
Що-що, а от романтикою тут зовсім не пахне
Не кажучи вже про еротику!

Ще є таємні закоханості
В людей, які мене не знають
Яких не знаю я
Ми закохуємось, але часто навіть не здогадуємось про це…

А взагалі я ВСІХ людей люблю!
Окрім підарасів, блядей та інших вилупків
Які не дають мені жити
Чи просто існують, не даючи жити іншим людям!
Сукі!
Заглянь їм у вічі!
І побачиш за скляною поверхнею двох маленьких анчоусів
Яких зовуть «нєжно» і «трєвожно»
Що хуярять туди-сюди крізь чорну пустоту черепа
Всі інщі сигнали поступають звідкись знизу…

Це все через них ця політична ерекція єбучої влади
Що трахає народ, дричться з собою
Та лізе під ковдру до інших держав
Вдоволення якої ніколи не буде!.. (читати Яшку Падрєзава)
А коли ж наступить мій творчий оргазм
З моєю гітарною бубочкою?!!!
Єдиною малою, ніжність і пристрість до якої безмежні
Яку ні на що не проміняю (нема на що!)
Тільки інолі зраджуюю їй з олівцем, пензлем і фарбами
(Хоча навпаки – це нібито дружина моя)

А ще ці йобані рельси – сталеві нитки
Що зтягують міста ближче один до одного
Віддаляючи людей, що живуть у них

Простар і час
Форми і вік
Колір і смак
Розум й душа

Мені потрібне живе, тепле, рожеве тіло
А не гладенька картинка з глянцевого журналу!
Суука! Блядь!
Здається все
Я кунчив!
Ні-ні!
Ще трохи!
Ще декілька слів!
— ІДІТЬ ВСІ НАХУЙ!!!
Все!
Я кінчив…

Левиця

ніжна левиця зі сталевими очима
візьме тебе, і ти полюбиш
синю пустелю, по якій вона блукає,
червону постіль, на якій вона спить,
виснажливі, до перших півнів, пестощі,
її гладке, майже кроляче хутро,
полюбиш її голос, що стікає шовком у вухо,
її руки, що торкаються твоїх струн і ритмів,
входи у неї і виходи з неї.

будеш полювати з нею разом
інколи дивитися, як вона це робить,
О, ЯК ВОНА ЦЕ РОБИТЬ!
виставляючи кігтики, потягуючись,
прораховуючи кожен міліметр свого стрибка…
будеш приносити їй дичину і польові квіти,
ті які вона найбільше любить,
будеш знаходити найкращі місця
для вашого з нею щастя,
будеш вслухатися у вітер її настрою

але одного дня вона все рівно піде
шукати свого лева.
  • +9
  • 6 листопада 2009, 23:59
  • Olcya
  • 12

Ти раптом приходиш як 1000 ранків

Ти раптом приходиш як 1000 ранків,
Ти раптом приходиш, як 1000 ран.
Квітки западають під шкіру мені.
Вогні під повіками шлють телеграми.

Мости виростають за ніч поміж нами.
Під серцем, як жар, як мрія, як манго,
Зависла любов, а життя як фонтан —
Нама сил ловити, нема сил тримати…

І хвиля на хвилю находить, тікає,
Зникає у небі поштова листівка…
Це небо Вельбека, це небо Сезанна,
Вишневої гілки запечена кров.

Квітки западають під шкіру мені.
Вогні під повіками шлють телеграми.
Ти раптом приходиш як 1000 ранків,
Ти раптом приходиш, як 1000 ран.
  • +11
  • 3 жовтня 2009, 11:13
  • Olcya
  • 11

Нєхуй їбати колоди (2)

Важливо!!! Передісторія креативу тут.

Нєхуй їбати соснові колоди,
навіть якщо вони солодко пахнуть!
Нєхуй кидатись у лоно свободи,
якщо свобода вдарить по паху.

Нєхуй їбати солодкі цукерки,
від зайвого цукру зуби псуються.
тим більше, що часто ці стриптизерки
насправді колоди, насправді — суки.

Нєхуй навколо водить хороводи,
нєхуй кричати смішними словами —
колоди — вони на те і колоди,
вони на те, щоб лежати дровами.

Ні я не проти їбати колоду
щоб лиш не лишалося скалок у тілі.
А коли виросту — фтопку цю моду,
фтопку скалки, цвілі їм, цвілі!

І хай весь світ наїбнеться в астралі,
хай траха колоди, кущі й каравани —
плюну в обличчя суспільній моралі
і буду тихенько любитись з диваном.
  • 0
  • 20 вересня 2009, 00:42
  • Andy
  • 7