Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 вірші Енді / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

таке...

Якщо намагатись зійтись на думці там, де просто неможливо зійтись,
там, де навіть немає і ніколи не було не чому сходитись,
залишається лише купи сміття, похмілля і недоспані ночі,
і це ще в кращому випадку, якщо відкинути прийдешні наслідки.

І справа навіть не в прагненні зійтися на думці,
і навіть не в думках як таких — як тут не сходься,
з часом просто закінчуються прагнення, думки і алкоголь,
а від бездіяльності зникає інтим та іржавіють механізми.
  • +8
  • 23 лютого 2010, 10:43
  • Andy
  • 6

...

Коли трапляється залАпатися з дівчиною на ім'я Тера Інкоґніта,
коли чужий і незнаний світ змикається навколо як паща Кінгконґа,
залишається лише продовжувти гру, але вже за його правилами,
інакше, для чого було запихати голову в цю саму пащу?

І ось я на їх території: борці проти системи, добрі хіпі,
анархічне поріддя епохи розквіту зрілого панккомунізму,
їх бажання свободи, їх несвобода відбиті навіть на формах іх черепів —
так, наче три покоління їх предків молились на гомосексуальні плакати «Мановара»…

Страх перед світом може заганяти навіть на якісь смітники,
а нервове смикання там призводить лише до глибшого застрягання…
Невже ж не ясно — немає жодних шансів вибратися з Паші Кінгконґа,
щоправда, можна влаштуватись під його теплим і важкким язиком.
  • +7
  • 22 лютого 2010, 16:34
  • Andy
  • 8

нічні мандри

Маленький хлопчик просувається в тиші і темряві,
його мрії линуть далеко-далеко — в сусідню кімнату,
це зовсім не те, що лізти наосліп у ведмежу берлогу,
але він же не знає, та і думає він про ведмедя.

Він крокує вперед крізь масну і кусючу пітьму,
і кожна тінь нагадує монстра, що готовий загризти,
в цій місії він самотній, один проти світу,
ну бо все це — страшна таємниця, яку не довіриш нікому.

І ось він на місці, він пірнає у море незнаного,
і хвилі щастя накриваєть його і тягнуть кудись за обрій,
і хоч він відчуває спиною погляди тисяч очей,
і хоч він сидить як на голках, але відступати вже пізно.
  • +6
  • 18 лютого 2010, 15:17
  • Andy
  • 9

ранок сьомого дня

Неділя — день для церков і похміль,
день покаянь і страждань душевних…
Два кодла сунуть на зустріч під оком небес
і гнуться дерева у вигуках їхніх кроків.

Їх очі горять тим самим холодним вогнем,
Армія Темряви, Армія Світла, от лиш — хто є хто?
Сила, що служать їй ці учасники маршу,
та сама для всіх — для людей, для камІнь і птахІв.

І рухає ними та сама палюча любов,
і їхні серця стикають ті самі гріхи,
от тільки одні цього ранку прямують туди,
а інші, на зустріч їм, тихо простують звітди.
  • +7
  • 17 лютого 2010, 11:49
  • Andy
  • 13

психосоматика

Є така дивна людська властивість — психосоматика:
коли людина довго дивиться на світ як на відомо що,
ця гримаса вселенської любові вкарбовується в м'язи обличчя,
після чого світ більше ніколи не змінюється в своїй недосконалості…

На залюднених вулицях залитих промінням міст,
що своїм бетонним духом нагадують Київ в районі набережної,
відбитки плинуть зусібіч і в кожному з можливих напрямів,
виблискуючи блідістю шкіри у спалахах світлофорів.

Тут можна побачити все, від легкого клімаксу до лихої ненависті,
посмішки болю і заздрісні сльози в дзеркальних поверхнях вітрин,
сотні років, мільйони прожитих емоції, старечий маразм,
хоч всім їм заледве за двадцять і всі вони повні життя.
  • +7
  • 16 лютого 2010, 12:04
  • Andy
  • 18

тріатлон

Фригідність — це зневіра у можливості бути коханим,
думаю я, все глибше занурюючись у сюрреальні моря…
Ось вони, цілих троє, обступили колом мій стіл,
і наша еврестична бесіда тече в неясному руслі.

Одна в окулярах, інша руда і з противним обличчям —
сусід чітко означив їх соціальну приналежність,
а тоді я не зміг би так чітко розуміти всю повноту,
адже складно було навіть розрізняти реальність і сон.

Рано чи пізно розумію, що любові між нами не буде —
яка там любов, тут самі лише страх і зневага,
Я видираю пиво з рук третьої з них, симпатичної —
я б ходив до неї на каву, якби не знав її подруг.
  • +7
  • 10 лютого 2010, 13:31
  • Andy
  • 34

Зал слави

Гарячі бажання горять всередині тіл,
гарячі бажання гріють і спопеляють водночас…
Коли сотні гарячих бажань збираються разом вночі,
над ними буде горіти табличка «Гей-клуб».

Спалах ламп і теплі удари техно
виравають із диму вологі рельєфні тіла…
Іронія навіть не в дірках для гри в Ґлорі Хол,
іронія в тому, що кожен з присутніх — актив.
  • +9
  • 8 лютого 2010, 13:24
  • Andy
  • 21

Відсутність голих баб

Маленький хлопчик з телескопом в руках і надією в серці,
з банкою пива, з піццою, сидячи в кріслі,
вимкнувши світло, щоб сховатись від всіх і від всього,
дивиться в очі скляні золотих хмарочосів.

Так, це елегантний спосіб економити на платному телебаченні:
сексуалні дівчатка у сірих офісних одностроях,
біль, лише біль на обличчах їх збочених шефів —
так приємно дивитись, так просто радіти життю.

Хлопчик любовно струшує набридливий попіл,
він пригадує життєствердні кадри падіння веж…
Я врятую сьогодні світ, думає він, випускаючи дим в стелю.
Ми, ми врятуєм сьогодні світ, підказує з кишені РГД.


( Читати далі )
  • +7
  • 5 лютого 2010, 12:06
  • Andy
  • 129