Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 бльо... / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

фут-фетиш - пальчики оближеш!

Сифіліс передається при поцілунках.
Якщо вже бути зовсім докладним, то
при контакті будь-яких слизових оболонок,
в тому числі при контакті слизових оболонок ротових порожнин,
передається сифіліс.

Звичайно, поцілунки — це вам не фут-фетиш.
Ну, фут-фетиш, там, де слизовими оболонками ротової порожнини
торкаються покривного епітелію нижніх кінцівок,
торкаються шкіри ступнів і пальців ніг,
ступнів, котрі щойно пройшли тисячі миль
по найрізноманітніших пересічених і забруднених місцевостях,
котрі встигли спітніти всередині важких військових черевиків,
котрі готові подарувати слизовим оболонкам
найповнішу колекцію мікроорганізмів та гельмінтів —
фут-фетиш — пальчики оближеш!

Так от, прості собі поцілунки в губки —
це вам не фут-фтиш, далеко не фут-фетиш,
але навіть така проста річ як поцілунки
вимагає, погодьтесь, таки помітних кредитів довіри.

І хоч сифіліс, що здатен передатись через поцілунки, —
це вам не побутовий вірус імунодефіциту —
ну, вірус імунодефіциту, здатний передаватись при потисканні рук,
все одно, доводиться задумуватись про свою та їхню кредитні історії.

І взагалі, дивно, що ще не виробився побутовий вірус імунодефіциту.
Хоча, з огляду на темпи росту швидкостей з'єднань з інтренетом, —
все йде саме до його вироблення.
  • 0
  • 30 липня 2010, 00:19
  • Andy
  • 3

(Присвята всьому, що померло до того як стало почуттями...)

Здивуй мене, коли я ще жива…
Але мовчи, коли я помиляюсь.
Навчи по новій вірити в дива,
Бо вже назад ніколи не вертаюсь.

Твої слова та Богові в вуста,
Щоб він сказав про, те чого бажаю,
А може марно, мрія вже пуста
Повільно тихо на руках вмирає…

Це не кінець, бо ще нема початку,
Він тихо згнив коли все почалось…
Немає сенсу зберегти зачатка
Тих почуттів, що кажеш «незрослось»…

Ти не мовчи, скажи щось на прощання…
Але ти знай, я дякую тобі
За цілі сни і море сподівання
Що їх на загдку лишила собі…