Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Блоґ / Публікації Andy / Рожевий Слоник - творчість без рамок

обязательный заголовок


I am a shield
guarding
the realms
of men.

Мешап

щось шепчеш зачаровано
і тихо ти

але до губ твоїх
лишається
півподиху

Шкіряна флейта

Спешал фор Дишлева

От говорять люди про таку собі містичну шкіряну флейту на якій можна грати, хехе, губами. І всі, сука, знають, що це — хєр. А я собі от що подумав, флейта — так флейта, щоб все по-справжньому.

От наприклад. Всякий фалос має трубочку всередині. І є кадри, які цю трубочку дірявлять (пірсингом Принца Альберта, наприклад). Так чому би не замутити вздовж фалоса 7 тунелів, які з’єднують трубочку із зовнішнім середовищем? От і маємо, хехе, шкіряну сопілку. А щоб гігєнічно було, дірочки оформлюємо не тунелями, а гайками такими собі — типу тунелі із внутрішньою різьбою, в які у вільний від репетицій і концертів час можна вкручувати… Ну, шипи, наприклад.
  • 0
  • 29 серпня 2011, 15:57
  • Andy
  • 9+9

Суть і перспективи постмодерну

Я переглянув свої старі спроби в’їхати в суть постмодерну, визнав їх цілком тупістичними, після чого увійшов у контакт із Вищим Інтелектом (таким собі Духом Чегевари) і от що мені вдалося з нього витягти.

В мозку/свідомості/підсвідомості кожної живої особи є така собі програма/область як інтерпретатор. Така система перетворює сигнали органів чуття у мислимі образи, які передає далі на обробку. Умовно кажучи,інтерпретатор пережовує інформацію, яку виймає із навколишнього світу, у доступний своєму мислячому апарату код. Відповідно, отримати інформацію мислячий апарат (він же мозок/свідомість етс) може лише з інтерпретатора.

Люди пішли далі, придумавши мову і письмо. Це є засоби запису інформації в чистому вигляді — інтерпретувати/пеежовувати таку інфу не потрібно, вона просто входить в мозок як по маслу. І якщо наскельні малюнки ще задіювали інтерпретатор, так як були примітивні і мало зрозумілі, то мова вимагала уже значно менше пережовувань, а письмо не вимагає такого пережовування взагалі, письмо суть чиста інформація. Тобто свідомість людини може отримувати інфу з інтерпретатора, затрачаючи деякі зусилля, або з письма та мови — із значно меншими зусиллями. Така, хехе, зміна парадигми призводить до накопичення у людському середовищі пережованої і готової до ковтання інформації, тому потреба створення нової інформації (тобто інтерпретації) просто зникає. Що більше є готової інфи, то більше є слів, і тим менше ми інтерпретуємо. Відповідно, твори мистецтва несуть все менше нового і все більше цитат та культурних посилань (які теж суть цитати), і так воно усе вариться. Пропихати тут нове дуже і дуже важко, бо це все одно що плисти проти цунамі.

Висновок. Постмодерн припинить своє існування тоді, коли інтерпретація, тобто створення інформації, перевершить цитування, тобто відтворення нявної інфи. Для цього мають або зникнути мова та письмо (друга сигнальна система), або має виникнути новий тип комунікації (третя сигнальна система), при чому виникнути на рівні вкрай примітивному, інакше це буде все те ж письмо, але в іншій знаковій системі. Або ж нове виникатиме лише у врай складних галузях на рівні вкрай викручени і заплутаних наборів слів, де залишатиметься поле для їх вільної інтерпретації.

П.С. Що таке третя сигнальна система, ця сука — Вищий Інтелект — не сказала і обрвала зв’язок. От поц.

Оригінал на Сині Фіалках

Література в 201Х

Репост із synifialky.com

Були колись шістдесятники (шестидесятники?), про яких навіть в школі говорили, потім семидесятники, восьмидесятники і дев'яностники, про яких ніхто не чув — особисто я дізнався про ці терміни вже з приходом у літтусівку і задовго після того, як дізнався про двохтисячників.

Із приходом року 2010 і наступних ця дурна класифікація тотально маст дай — хоч би і через тупізну терміну «двітисячідесятники».

Алсо, проголошую піздєц постмодерну. Закалєбалі. І потрібен новий термін для домінуючого напрямку в поезії, при чому він має 1). бути самобутнім, а не похідним типу «постблаблабла» чи «необлаблабла» і 2). об'єднати єдино і повно те, що об'єднати єдино і повно неможливо — у зв'язку з абсолютною ґеніяльністю кожного писаки — починаючи від абізяни за клавою і закінчужчи… Гм. Ну, ким закінчуючи, ви зрозуміли.

Імхо, непогано було би назвати актуальний на сьогодні стиль — «унісекс», визначивши його як «все, що не постмодерн і попередні стилі». (Думаю, постмодерн уже склався як стиль — «цитата, філософія, глибина, метафора, інтуітивне відчуття того, що це — пстомдрне».) Алсо, це цілком відповідає оточуючим реаліям і домінуючому там стилі.

По-простому: хлопчики не гидуються писати жіночу лірику, а жінки — про сіські з пивом.

котЭ для Паші

<img src="http://slonyk.com/uploads/images/f/9/d/e/59/1dbc0f0d73.jpg" >
  • 0
  • 7 червня 2011, 23:25
  • Andy
  • 1+1

сині фіалки


я дописав. Я ДОПИСАВ!
Я ДОПИСАВ СИНІ ФІАЛКИ!!!!!1.

аве мені, чи що…

^_^ i'm kawai, lol

шановні поетки!

я готовий заплатити 100 грн тій, хто погодиться переспати з Пашою, позустрічається, переспить таки і надасть докази.

доля воїна невидимого фронту

присвячується H. і N., алсо Е. і всім-всім-всім.

Навколо був вагон із сонними аж до синього киянами,
з не менш сонними одеситами
та іншими представниками великої родіни.

Кудлатий немитий представник культурної інтеліґенції
дер струни у присутності сонних киян —
про любов — в тому числі і до роідни,
про дороговизну — в тому числі і квитків,
про політику — в тому числі і про геополітику,
про зелених беретів, ДМБ і радную зону,
і навіть цілком бадьорі і не по-ранковому свіжі провідниці
боялись перевати концерт.

поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда —

співав він про долю сучасних поетів.
Може, він і сам був поет —
п'яний буддист, він горланив свій намаз о восьмій годині ранку,
бляцькі вагони стояли в Стрию і в перервах між піснями герой почухував яйця,
після чого повертався у знайоме русло:

поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
и пизде оставаццо ааадной,
ибо вечером еду дааамой


Чому він не помре, чому його пизда не засмокче його по самі вінця —
котився би назад у свій Київ, під її теплі і свіжовиголені крильця,
от мудак, думав я, щоб ти так жив, як твоя пизда, якщо вона дозволяє тобі подібні речі —
як от приїздити, від'їздити,
і пиздіти, пиздіти, пиздіти
у холодних нічних поїздах!

поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
и пизде оставаццо ааадной,
ибо вечером еду дааамой

но весной я приеду опять
и любить тебя буду раз пять
ах ви птички, ах ёб твою мать
ах сирень да родина мать

и когда я приеду, встречай,
накрывай, пизда, наливай
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
  • +6
  • 24 березня 2011, 23:20
  • Andy
  • 4+4