Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Таке... / Рожевий Слоник - творчість без рамок
Рейтинг
+3.79
голосів:
7
avatar

Таке...  

Рядки і пам'ятки...

Минаючі рядки,
позбавлених фраз,
знайдуть своє місце у німій вічності.
Прості пам'ятки,
несказаних образ,
перетворяться в совість власної підлості.

Григорій Семенчук -19

Как мало пройдєно дорог, как много випіто бутилок

...

Глаза наводишь чёрной тенью,
мечты рисуя в тишине,
они звучат небес капелью,
не отражаясь при луне…

весь день заполнен облаками,
а ты опять стираешь сны,
что написал себе руками,
одной неведомой весны…

Художник

Грубое тёмное небо бесконечного дождя крупными каплями падает на землю… оно протягивает свои маленькие хрупкие ручёнки ко мне и что-то пытается сказать.Слёзы катятся градом с его огромных прозрачных глаз и падают на ладони.В них как в стекле вижу твой образ -такой расплывчатый и мутный; но присмотришься поближе -как в один миг выступают яркие яркие краски радужной палитры-как нарисованная картинка.Ты держишь меня за руку, а вокруг небо и счастье.Неизвестная рука нового художника рвёт на части нашу картинку.Теперь мы на разных сторонах одного листа, одной жизни.а вот какая-то новая девочка возле тебя -и мне нет места в новой сказке.Моя картинка залита серой гуашью, кто-то оставил на ней разводы сумашедшей жизни.Злой художник забрал с собой краски и ушел куда-то в неизвестном направлении.Непременно найду его и снова раскрашу картинку яркими цветами, добавлю улыбающееся солнце… и тебя… Нет, будь с ней, а я пойду к художнику-пусть научит меня рисовать..!

Такий період

Прищаві підлітки яким замало сексу
зібрали групу анонімних алкоголиків.
Прищаві підлітки в яких болять руки
від щоденного анонізму.
Танцюють ураїнську «чунга-чангу»
на Біло-церківскій трасі.
Брак сексу та щоденний анонізм
це пряма загроза гомосексуалізмом
для нормально налаштованих в
орієнтації молодиків.
ГОМОсексуальна епідемія це
загроза вимирання люлства.
Чим більше в країні ПІДАРІВ
тим менше народжується дітей.
Далі думаю пояснювати не треба
самі розумієте менше дітей
менша кількість населення
в майбутньому а це означає
що приїдуть молдовани на
«лісапєдах» і надають нам по сливах.
Такщо моя порада дівчатам
частіше «давайте» прищавим
юнакам не змушуйте їх займатись
рукоблудством ато нам всім
«пиздець присниться» хі-хі-хі. :)

темний куток, чи світле життя

Ми самі творимо свою долю, своє життя, свої стосунки.
Ти сам обираєш, яким шляхом тобі іти,
все життя бути в тіні, ховаючись від усього світу під невидимим капелюхом, що зветься «доля» чи формувати свою особистість не приховуючи своїх недостатків, яких у кожної людини налічується ух, як багато.
ми живемо заради того аби досягнути безкраїх висот, із самого дитинства розкладаємо життя по пунктиках, але «дорога життя» має багато вибоїн, які підстерігають нас на кожному кроці.
Тому найкращий спосіб уникнути ексцесів, просто іти на пролом із високо піднятою головою, та широченною усмішкою на устах!

Мить протяжністю в життя

чи ти коли не будь міг уявити що прийде «весна»
принесе радість, та спокій в душу
відкриє нові, потаємні закутки про які ти ніколи не чув
а, якщо й чув то тільки із дитячих казок

про те, як приходить безмежне кохання
про те, як дні і ночі біжать непомітно коли тебе немає поруч
про те, як зустріч починається тут, а закінчується десь на пагорбі
про те, як сидячи біля неї уявляєш подальше життя

і думаєш що я її ніколи не покину як, би життя не повернуло шлях
і в той же час боїшся відпустити її, а раптом вона зникне
і більше ніколи не подивиться у твій бік, як би ти не старався привернути її увагу
і враз усвідомлюєш, що вона поруч, що ви щасливі, бо живете сьогоднішнім днем
а що буде завтра нехай судять Боги, які спостерігають за нами з іншого світу
і немає значення, що буде із нами через кілька років, адже у кожного із нас своя дорога, яку ми торуємо собі самі, і лишень твоя друга «половинка» може допомогти тобі подолати життєві труднощі які сам ти ніколи не підкориш,

а там десь за горизонтом прожите життя…
час від часу ти оглядаєшся і думаєш як багато я хотів зробити
і тут повз тебе пробігають діти, ти дивишся на них і згадуєш усе, що побачив за свій вік
пускаєш сльозу, легенько усміхаєшся і кажеш собі «а хай йому, моє життя було таким кольоровим, що усього й не згадати» і остаточно розумієш, що де б тебе не закинула доля, які б сюрпризи не готувала, поруч завжди буде та «половинка», на яку ти можеш покластися у найважчі моменти свого буття…

motivators

Місто «H»

Кминний запах рук, що пестять охряно-білі мармурові стіни запаху capuccino незмінно нагадує про місто, в якому такого свіжого суботнього ранку світанкові води наповнюють вулиці, вдаючи себе за дощ – ніжний гість пустелі. Вузлики мідяного волосся зачіпляються за сухорляві руки дерева, яке щойно прокинулося в густо-прозорих променях і важко-солодко дихає. Шкоринка спини цього майже-вічного дерева легенько дряпає тендітні перса зеленавих персиків.

травневе (психодел)

сіточками капілярів виписую розклад на день
щоб не забути
провідати своє чорнокрапочкове сонечко
поглянути у жовті очі ромашок
і впізнати серед морозивних хмар слоника

кульбаби наче ластовиння весни
вони ростуть повсюди: руки, ноги, шия, голова
нехай на мені виростуть кульбаби
я стану схожою на весну

я наїлась небесної манни.